Назад

Сполучення «кращій з кращих» завжди викликало неабияке зацікавлення. У любителів книг і читання існують теж свої «найпопулярніші автори», «найулюбленіші книги». І для того, щоб визначити цих найкращих, існує велика кількість різноманітних премій в галузі літератури, а деякі з них є дуже престижними. Основна мета премій – виділити з безлічі літературних творів дійсно неповторне і видатне творіння. Книга, що отримала премію, як правило, видається великим тиражем. І чим більшою популярністю володіє премія, тим більше людей захочуть купити саме цю книгу. Ми хочемо познайомити вас з Букерівською премією і її володарями, тому що в цьому році виповнюється 50 років з дня її заснування і першого вручення.

Букерівська щорічна літературна премія була започаткована в 1969 році. Засновником і першим спонсором премії є велика компанія Букер-Мак Коннел, від якої і походить її назва. На сьогоднішній день вона є однією з найпрестижніших нагород, що вручається за кращий роман англійською мовою. До 2014 року претендувати на отримання Букерівської премії з літератури могли тільки представники країн Співдружності або Ірландії. Тепер шанс отримати Букерівську премію є у авторів з будь-якої країни світу. Міжнародна літературна премія, створена в 2005 році як додаток до Букерівської премії, вручається за літературний твір, перекладений на англійську мову і виданий у Великобританії. Розмір премії – 50 тисяч фунтів стерлінгів, які, щоб підкреслити важливість перекладу, діляться порівну між автором і перекладачем книги.

Номінувати на премію можуть члени щорічно оновлюваного консультативного комітету, куди входять два видавця і по одному представнику від письменників, літературних агентів, книгопродавців, бібліотек і Фонду Букерівської премії. Вони формують список, в який зазвичай входить близько ста книг.

Консультативний комітет також відповідає за формування журі з п’яти чоловік. До складу журі, як правило, входять відомі літературні критики і письменники, а також публічні фігури. Із запропонованого числа номінантів журі спочатку вибирає довгий список з 12–13 творів, а потім формує шорт-лист, куди входять 6 учасників, і в фіналі оголошує переможця номінації та призовий фонд. Розмір Букерівської премії становить 50 тисяч фунтів.

Оголошується список номінантів на премію в серпні, у вересні – список фіналістів, а в жовтні стає відомий переможець.

Кілька разів за історію премії письменники, які отримали «Букера», ставали згодом лауреатами Нобелівської премії з літератури. Імена цих авторів знають читачи усього світу: Вільям Голдінг, Надін Гордімер, Видиадхар Сураджпрасад Найпол і Джон Максвелл Кутзее.

У 2008 році, на честь сорокарічної річниці премії «Букер», було засновано спеціальний приз – «Букер Букерів». Нагорода була присуджена Салману Рушді, чий роман «Опівнічні діти» читачі визнали кращою книгою за чотири десятиліття існування премії.

На честь 50-річчя Букерівської премії фонд Booker Prize Foundation заснував ювілейну нагороду – «Золотий Букер». За результатами відкритого народного голосування, що проводилося на сайті премії, переможцем став роман канадського письменника і поета Майкла Ондатже «Англійський пацієнт», який вперше був опублікований в 1992 році. У 1996 році на екрани вийшла однойменна стрічка Ентоні Мінгелли з Рейфом Файнсом в головній ролі. Картина отримала 9 премій «Оскар», в тому числі і за «Кращий фільм».

У романі розповідається історія зламаних життям людей в період закінчення Другої світової війни. У серці пустелі Сахара розвивається історія кохання англійського пацієнта – обгорілого до невпізнання льотчика – і заміжньої медсестри.

«Англійський пацієнт» – це той рідкісний роман, який проникає під шкіру і наполягає, щоб ви знову і знову до нього поверталися, кожен раз приносячи здивування і насолоду», – зазначила на церемонії член журі, британсько-пакистанська письменниця Каміла Шамсі.

На «Золотий Букер» також претендували романи «Вовчий зал» Хіларі Ментел (лауреат 2009 р.), «В вільній державі» Відіадхара Найпола (премія 1971 р.), «Місячний тигр» Пенелопи Лайвлі (переможець 1987 р.) і роман «Лінкольн в бардо»Джорджа Сондерса (премія 2017 р.).

Хочеться окремо зупинитися на Букерівській премії 2017 року. У шорт-лист увійшли романи «4321» Пола Остера, «Історія вовків» Емілі Фрідлунд, «Західний вихід» Мохсіна Хаміда, «Елмет» Фіони Мозлі, «Лінкольн в Бардо» Джорджа Сондерса і «Осінь» Алі Сміт.

Переможцем став роман «Лінкольн в Бардо» Джорджа Сондерса. Цю перемогу можна назвати тріумфом андеграунду (щоб це поняття зараз не значило), підвальної класики і, можливо, передбачуваний, але правильний вибір. Рішення членів журі доводить, що в цей раз Букер дали за літературу заради літератури, а не за заслуги, політкоректність або порядок денний.

«Лінкольн в Бардо» – дійсно вартий роман, хоча у Сондерса і дебютний: до цього автор працював виключно з короткою прозою. Це книга, яку ви або закинете після перших двадцяти сторінок, або прочитаєте на одному подиху.

1862-й рік, Авраам Лінкольн влаштовує світський прийом, а в цей час на другому поверсі від черевного тифу помирає його син Вільям. Кажуть, що Віллі був улюбленцем батька, а деякі газети стверджували, що президент був настільки зломлений, що ночував в крипті з мертвим тілом сина. Тільки Віллі ніяк не може знайти спокій – його душа застрягає в світі, що віддалено нагадує чистилище, в тому самому Бардо. Згідно Тибетської книги мертвих, Бардо – це проміжний стан між життям і смертю, і цей прикордонний світ Сондерс перетворює в біляве ніщо, населене різними демонами і згустками енергії. Тут Віллі і перебуває разом із сонмом інших душ, поки десь за невидимою перегородкою плаче його батько.

«Лінкольн в Бардо» можна назвати історичним романом з великою-великою натяжкою – втім, він і не претендує на документальність. Навпаки, Сондерс бере достовірний факт про смерть сина американського президента і починає сплітати його з фіктивними документами, думками очевидців і сучасників, таким чином обіграючи звичний постулат постмодернізму про рихлість істини і розмитість фактів.

За таке порівняння можуть закидати літературознавчими табуретами, але все ж хочеться порівняти «Лінкольна в Бардо» з «Бардо чи не Бардо» Антуана Володіна. По-перше, якщо ви не буддист і не прихильник азіатських містичних практик, то літературу – а й поготів художню – про це місце вдасться знайти не так багато. Така аналогія необхідна і для того, щоб показати, наскільки відрізняється підхід авторів, які вписують своїх героїв в подібні декорації. Якщо Володін штовхає труп постмодернізму і, подібно до Беккета, міркує про неможливість і вичерпаність письма, то у Сондерса постмодерн в його романі починає оживати.

Перш за все, «Лінкольн в Бардо» – це поліфонічний роман з голосами понад ста заблукалих душ, які вторять один одному, гудуть все голосніше і голосніше – і обриваються на півслові; це роман-сплав історичного факту і шизофренічного наративу. А ще – це по-сондерівські своєрідний катабасіс про містичне перебування хлопчика в затуманеному Бардо, поки його душа не перетвориться в тонкий згусток енергії або не реінкарнує. І, останнє за рахунком, але не за важливістю – це велика розмова про любов і страждання, жаліслива і разом з тим гротескна приватна історія про втрату сина.

Якщо говорити про фіналістів, то роман Емілі Фрідлунд «Історія вовків» оцінили як відверто слабкий дебют, який хоч і окреслює багатий потенціал письменниці. Це історія дорослішання Лінди – самотнього вовченя, вирощеного в комуні разом з північними реднеками і хіпі, що животіє в нескінченній круговерті побуту і рутини. Але в якийсь момент Лінда зустрічає Патру, Лео і їх хворого сина Пола – послідовників християнської науки Мері Бейкер Едді – і вони перевертають її життя.

По суті «Історія вовків» – продублений морозним вітром роман дорослішання, в якому є і безнадія, і усвідомлення власної сексуальності, і аутсайдерство. Але десь ми вже це бачили.

Мохсин Хамід в романі «Західний вихід» пише, здавалося б, про важливе і потрібне – про біженців і перевороти. Але на ділі він розповідає про двох закоханих Надіє і Саїда, що обіймають один одного на тлі чуми, розрухи і повстанців. Не в силах більше бути пригнобленими, молоді люди біжать спочатку до Лондона, а потім і в США, де знаходять довгоочікуване щастя.

Так, це значимий альтернативний голос пакистанського письменника, повість про хворобливий нарив країн третього світу, але чомусь – чи то через солодкувату історію споріднених душ, чи то через засноване на еміграції оповідання – цей голос починає пропадати. До того ж, романи подібного жанру присутні в кожному лонг-листі Букера останні кілька років.

Якби «Букера» отримав Пол Остер, це було б не менш справедливо. Але з іншого боку, він романіст широко відомий і не раз премійований іншими престижними нагородами. До того ж, на відміну від інших авторів, Остер майже повністю переведений на російську мову. Його новий роман «4321» розповідає про історію життя Арчі Фергюсона в чотирьох альтернативних версіях. Фактична основа роману незмінна – хлопчик росте в одній і тій ж єврейській родині середнього класу і веселиться з тими ж друзями, – але в залежності від дрібних деталей доля Арчі складається по-різному, а історична дійсність лякаюче видозмінюється (вбивство Кеннеді або війна у В’єтнамі).

З першого погляду роман Алі Сміт «Осінь» може здатися дещо рваним і незавершеним, однак, звикнувши до інтонації, в очі кидається поетичність і оксамитовість її мови, обласканої віршами Джона Кітса.

Як і у Хаміда, Сміт теж ставить в центр роману любов на тлі в’янучої в результаті брекзіта країни. Любов, правда, злегка девіантна: Деніелу 101, а Елізабет всього 32. Але, на відміну від пакистанця, шотландська письменниця наповнила свій невеликий роман непідробним ліризмом і відкритістю, від чого їй хочеться вірити. До слова, це перший з її «сезонних романів», за яким прослідують «Зима», «Весна» і «Літо».

Ще один дебютант Фіона Мозлі з романом «Елмет». Це сплав сільського нуара з готикою, що переплітається з легендами і давньою історією Йоркшира і зниклого королівства Елмет, від якого роман бере назву. На подив ця молода письменниця по-хорошому старомодна, тому що взялася складати меланхолійну буколічну прозу, нібито ХХ століття і не думало зрушити з місця.

Деніел і Кеті живуть в будинку, який вони разом з татком побудували своїми руками. Разом з ним вони ведуть тихе життя: полюють, заготовляють сидр і всіляко один одному допомагають, як раптом над сім’єю нависає купа проблем в особі жорстоких землевласників, а сімейна сага починає римувати з міфом про втрачений Елмет.

Попереду ще місяць літа, час відпочинку, час відпусток і канікул. Можливо, ви вирішите провести своє дозвілля з книгою. Ми сподіваємося, що серед ваших улюблених книг виявляться і автори, які отримали Букерівську премію. Абонемент художньої літератури бібліотеки ПДТУ буде завжди радий допомогти вам з вибором книжок для приємного проведення часу. Наші полиці регулярно поповнюються новими виданнями сучасних авторів. Приходьте, ми завжди раді зустрічі з вами!

Дізнатись новини про Букера, як він змінюється, за що його критикують, і що це все означає для літератури можна за посиланням

Назад