Оформлення посилань / цитування

Загальні вимоги до оформлення посилань

Посилання на використані джерела є неодмінною рисою наукових досліджень та навчальних робот.

Коли робити посилання
Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід.
Слід давати посилання на джерело також при непрямому цитуванні – переказі, викладі думок інших авторів своїми словами; при огляді загальних тенденцій наукових досліджень; при зазначенні фактичних даних і результатів попередніх досліджень.

Як робити посилання
Посилання в тексті роботи подавати тільки у квадратних дужках, наприклад [1], [1; 6], де цифри 1 і 6 відповідають порядковому номеру праці або джерела у Списку використаних джерел. Якщо посилання на джерела підряд з 1 по 6 , тоді [1-6].

Наприклад
Як показують дослідження Б. Вайнера [49], М. Селігмана [14] і вчених, що реалізують їх ідеї при дослідженні безробіття [32; 33; 50], способи пояснення успіхів і невдач породжують певні емоційні переживання і стани, впливають на мотивацію досягнення, полегшують подолання труднощів або перешкоджають цьому.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій роботі.
Посилання на конкретні сторінки наводити після номера джерела через кому з маленької букви “с.”, наприклад: [1, с. 5]. Якщо посилання на кілька праць, вони розділяються крапкою з комою: [1, с. 5; 6, с. 25-33].
Посилання у тексті зазвичай робиться в кінці речення.
У студентських роботах зазвичай не використовуються посторінкові посилання (виноски) та розгорнуті посилання, такі як (Левицький А.Е. Вступ до мовознавства. - К., 2006. - С. 64).
Неприпустиме посилання на неопубліковані та незавершені праці.

Більш детальну інформацію див. тут.

Загальні вимоги до цитування

Загальні вимоги до цитування такі:
  • текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
  • цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
  • кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
  • при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
  • цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє − знижує наукову цінність викладеною матеріалу.
    Якщо текст цитується не за першоджерелом, а за іншим виданням чи документом, то посилання треба розпочати словами: «Цит. за:».
  • якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє у ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а вісь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантом таких застережень є: (курсив наш – А.К.), (підкреслено мною – А.К.), (розрядка моя – А.К.)
УВАГА! Без посилання на джерело або при дослівному списуванні без лапок текст є плагіатом.

Більш детальну інформацію див. тут.